МДФ – затребуваний у будівництві та виробництві меблів матеріал. З нього виготовляють стінові панелі, двері, ламінат, корпусні меблі тощо. Якщо є бажання перетворити інтер’єр, пофарбувати вироби з МДФ можна самостійно. Також така обробка дає змогу збільшити стійкість матеріалу до впливу вологи та температурних перепадів, а також повернути йому привабливість.

Технологія фарбування МДФ

Основні етапи фарбування МДФ:

  1. Підготовка матеріалу. Спочатку плиту очищають від пилу та забруднень. Це можна зробити, використовуючи наждачний папір або плоскошліфувальну машину, що дозволить значно полегшити і прискорити процес. Потім можна використовувати м’яку тканину, змочену в воді з мийним засобом. Після очищення поверхню потрібно протерти насухо.
  2. Очищення матеріалу. Зробити очищення якісно за допомогою звичайної щітки не вдасться. Спеціалісти рекомендують використовувати для цих цілей потужний пилосос. Після очищення необхідно перевірити поверхню на наявність гострих кромок. Якщо вони є, їх потрібно видалити. При цьому слід діяти обережно, оскільки МДФ – недостатньо міцний матеріал, і при сильному тиску може кришитися.
  3. Нанесення грунтовки. Бажано використовувати кілька типів грунтовки, наносячи кожен з них у кілька шарів. При цьому чекати, поки висохне попередній шар, не потрібно. Напрямок кожного шару має чергуватися. Перший шар наноситься в горизонтальному напрямку, другий – у вертикальному і т. д.
    Перший шар буде перешкоджати вбиранню вологи в матеріал, другий покращить його адгезію. Витрата грунтовки має становити 100 г на 1 м2 плити. Для її нанесення краще використовувати розпилювач. Виконати якісне і рівномірне нанесення грунтовки звичайною пензликом буде складно.
    Грунтовка створює проміжний шар між МДФ і фарбою, забезпечуючи кращу адгезію і зменшуючи витрату фарби. Грунтовку потрібно наносити рівномірним шаром за допомогою валика або пензля. Після нанесення грунтовки дайте їй добре висохнути.
  4. Шліфування поверхні. Навіть якщо поверхня МДФ здається ідеально рівною, її все одно потрібно відшліфувати. Це допоможе усунути нерівності та створити шорсткість, яка забезпечить краще зчеплення фарби з поверхнею. Для шліфування використовуйте наждачний папір з зернистістю 120-180. Шліфувати потрібно уздовж волокон деревини, а не поперек.
  5. Видалення пилу з поверхні. Для цієї мети можна використовувати фарбопульт з вимкненою функцією подачі фарби.
  6. Повторне нанесення грунтовки. Дозволить покращити експлуатаційні характеристики матеріалу. Повторне нанесення грунтовки також проводиться в 2 шари з подальшим шліфуванням і видаленням пилу з поверхні.
  7. Повторне шліфування. Після висихання грунтовки поверхню потрібно ще раз відшліфувати наждачним папером з зернистістю 240-320. Це допоможе видалити піднятий ворс і зробити поверхню ідеально гладкою.
  8. Підготовка фарби. Необхідно слідувати інструкції від виробника, яка вказана на упаковці (можливість, склад необхідно розвести розчинником і т. д.).
  9. Фарбування МДФ. Для нанесення фарби зручно використовувати фарбопульт. Склад наноситься в кілька шарів у різних напрямках.

Після фарбування поверхню необхідно покрити лаком. Цей етап є обов’язковим для меблів з МДФ. Лак надає матеріалу привабливий зовнішній вигляд і посилює його захисні властивості.

Фарба для МДФ

Вибір фарби для МДФ залежить від того, в яких умовах буде використовуватися конкретний виріб. Асортимент складів і їх ціновий діапазон досить широкий, тому кожен зможе підібрати оптимальний варіант.

Найкраще для фарбування МДФ використовувати такі види фарбувальних складів:

  1. Масляні. Класичний варіант, який використовується для захисту плити від дії вологи і поліпшення її зовнішнього вигляду. Перед використанням олійної фарби поверхню матеріалу необхідно обов’язково поґрунтувати.
  2. Фарби на водній основі. Використовуються найчастіше для фарбування МДФ, оскільки не містять шкідливих і токсичних компонентів, тому безпечні для людини. Бувають кольоровими та прозорими.
  3. Алкідні. Після нанесення формують гладку поверхню. Відрізняються пластичністю та стійкістю до зовнішніх чинників. Однак у алкідних фарб є і недолік – вони швидко втрачають яскравість при впливі на поверхню прямих сонячних променів.
  4. Силіконові. Таке покриття здатне добре відштовхувати вологу і відрізняється стійкістю до дії високих температур. Силіконова фарба вирізняється підвищеною пластичністю, а пофарбована поверхня легко очищається від забруднень.
  5. Акрилово-силіконові. Даний тип фарби є абсолютно безпечним, оскільки не містить у своєму складі шкідливих компонентів. Також матеріал додатково захищає від розмноження в плиті мікрофлори, грибка, комах.
  6. Полівінілацетатні. Ця фарба є найдешевшою, тому її експлуатаційні властивості залишають бажати кращого. Полівінілацетатні емалі допускається використовувати в приміщеннях, де ризик пошкодження плити під час експлуатації мінімальний. Виконуючи фарбування, важливо суворо дотримуватися інструкції, тому що існує ризик відшарування фарби після висихання при недотриманні рекомендацій виробника.

Шліфування МДФ під фарбування

Щоб фарба рівномірно лягала на плиту МДФ і через деякий час не відшаровувалася, поверхню необхідно попередньо відшліфувати. Процедура обов’язкова навіть у тому випадку, якщо вона виглядає ідеально рівною. Якщо матеріал не має видимих вад, достатньо виконати шліфування один раз. Для цього вибирайте абразивний матеріал із зернистістю Р180.

Якщо ж на поверхні плити присутні вм’ятини або інші пошкодження, необхідно її відшліфувати двічі. Перший раз проводять обробку матеріалом із зернистістю Р150, повторно – абразивом Р180.

Процес шліфування виконується поетапно:

  1. Обробка країв плити.
  2. Після обробки торців МДФ виконується шліфування поверхні.
  3. Далі обробляються фрезерні заглиблення. Якщо цього не зробити або обробити неякісно, то після фарбування в них може бути помітний ворс.
  4. Видалення гострих граней плити. Це дасть змогу уникнути пошкодження лакофарбового покриття та зменшить ризик появи відколів.

Для шліфування МДФ рекомендується обирати карбід-кремнієві абразиви. Завдяки наявності гострих зерен, вдається досягти агресивного, але при цьому якісного шліфування поверхні. Обробляючи фрезерні заглиблення, використовуються шліфувальні колодки. Зробити їх можна самостійно.

Покриття ґрунтовкою

Існує думка, що процес ґрунтування можна не помітити, тим самим заощадивши час і кошти. Однак ця думка помилкова. Ґрунтування МДФ дозволяє досягти таких результатів:

  1. Покращення адгезії. Композитна поверхня МДФ містить певну кількість парафіну, що перешкоджає якісному нанесенню на плиту будь-якого лакофарбового матеріалу. Тому якщо не використовувати ґрунтовку, можливе відшарування фарби.
  2. Формування тонкої плівки на поверхні, яка виконує захисну вологовідштовхувальну функцію. Крім цього, ґрунтовка здатна проникати в структуру матеріалу, створюючи вологостійкий бар’єр між лакофарбовим покриттям і самою плитою.
  3. Допомога у видаленні деревного ворсу. Під час ґрунтування поверхні ворс піднімається і твердне. Тому після висихання МДФ виконують шліфування поверхні для видалення цього ворсу.
  4. Зменшення поглинання матеріалу. Нанесення ґрунтовки дає змогу знизити витрати на лакофарбові матеріали та зменшити їхню витрату. Крім цього, усадка стає стабільнішою, тож якість фінального покриття буде вищою.
  5. Вирівнювання поверхні. Ґрунтовка заповнює навіть незначні нерівності та дефекти на поверхні МДФ.
  6. Отримання глянцевого ефекту. Без покриття ґрунтовкою досягти цього результату неможливо.

Ґрунтувати МДФ рекомендується у 2 шари. Перший шар – ізолянт – складається з 3 компонентів: ґрунт, розчинник і затверджувач. Змішувати їх необхідно перед використанням, оскільки склад допускається зберігати не більше 3 годин. Після цього властивості речовини погіршуються. Точні пропорції вказуються виробником в інструкції до конкретних матеріалів.

Оптимальним способом нанесення ґрунтовки на МДФ є фарбопульт. З його допомогою вдасться економно і рівномірно розподілити засіб на поверхні. Якщо фарбувального пістолета немає, можна скористатися валиком або пензликом із синтетичним ворсом. Однак якість покриття при використанні пензлика або валика буде гіршою, ніж при використанні фарбопульта.

Процес нанесення ґрунтовки починається з кромок і фрезерованих поверхонь. Їхня поглинаюча здатність на порядок вища, ніж у решти поверхні плити. Після їхньої обробки ґрунтується інша частина листа МДФ. На завершення повторно обробляються кромки і фрезеровані заглиблення. Витрата ґрунтовки має становити 70-90 г/м2.

На висихання ґрунтовки зазвичай йде близько 15-20 хвилин. Але фахівці радять починати шліфування матеріалу не раніше, ніж через 60 хвилин.

Після повного висихання ґрунтовки можна починати шліфування. Під час обробки з поверхні видаляється деревний ворс, який піднявся і затвердів під час висихання ґрунтовки. Після шліфування поверхня МДФ набуває матового відтінку, завдяки чому підвищується адгезія матеріалу. Для шліфування використовується абразив із зернистістю Р180.

Другий шар – наповнювальний ґрунт. Він використовується для згладжування поверхні МДФ, виправлення будь-яких нерівностей поверхні. Також цей шар дає змогу фарбі рівномірно і щільно розподілятися по плиті, не змінюючи свого відтінку після висихання.

Наповнювальний ґрунт може бути двох типів – поліефірний і поліуретановий. Вони також складаються з трьох компонентів: основа, розчинник і затверджувач. Під час вибору наповнювального ґрунту звертайте увагу на його особливості та умови нанесення фарби. За необхідності їх можна колорувати.

Поліефірний ґрунт відрізняється від поліуретанового кількістю сухого залишку:

  1. Поліефірний ґрунт містить більше сухого залишку. Тому після його висихання на поверхні залишається 90% нанесеного обсягу речовини. Отже, сформована підкладка виходить більш щільною і рівною. Поліефірний ґрунт наносять у два шари з інтервалом у 40 хвилин. Після першого нанесення шліфування не проводиться. Матеріал підходить для глянцевих поверхонь і використовується за необхідності отримання високоякісної підкладки. Вартість поліефірного ґрунту вища.
  2. Поліуретановий ґрунт містить до 50% сухого залишку, тому після висихання шар дає усадку приблизно вдвічі. Причому усадка може тривати навіть після нанесення фарби, що здатне вплинути на кривизну поверхні та естетичний результат фарбування. Такий ґрунт підходить для матового оздоблення. Його нанесення виконується у два шари. Другий шар наносять на перший, не чекаючи повного висихання, приблизно через 40 хвилин. На повне висихання поліуретанового ґрунту йде до 180-240 хвилин. Але щоб у подальшому не відбулася усадка, фахівці радять наносити фарбу не раніше, ніж через 2-3 дні після ґрунтування. Попередньо поверхню необхідно зашкурити.

Види лаків

Щоб фарбування вийшло якісним, МДФ необхідно попередньо поґрунтувати, а після нанесення фарби використовувати лак. Оптимальними будуть такі види лакового покриття:

  • спиртовий;
  • нітроцелюлозний;
  • епоксидний, який додатково додає поверхні ударостійкість;
  • поліуретановий – підвищує зносостійкість плити;
  • поліефірний – захищає від негативної дії високої температури;
  • акриловий, або акрил-уретановий;
  • алкідно-карбомідний, що поєднує у собі міцність і привабливий блиск.

Підготовка лаку до нанесення на поверхню МДФ проводиться згідно з інструкцією виробника. Витрата матеріалу в середньому становить 100-150 г/м2. Існують певні правила нанесення лаку, яких необхідно дотримуватися:

  • насамперед слід покрити лаком торці та місця фрезерування;
  • після висихання першого шару лаку проводять його обробку абразивом;
  • після шліфування поверхні необхідно видалити пил за допомогою пилососа або компресора і тільки потім наносити другий шар лаку;
  • товщина шару лаку на деяких виробах має сягати до 0,5 мм, тому необхідно наносити його в 4-5 шарів.

Пофарбування МДФ

Останнім етапом фарбування МДФ є нанесення емалі на підготовлену поверхню. Оптимальним варіантом для меблів є акрилова емаль. Також можна використовувати поліуретанові склади. Обидва типи фарби дають змогу отримати глянцеву, напівглянцеву або матову поверхні. Вони добре переносять контакт із вологою, легко миються, стійкі до розтріскування і появи відколів.

Перш ніж приступити до фарбування поверхні, необхідно:

  • відшліфувати її із застосуванням абразиву Р320 і Р400;
  • видалити пил із поверхні;
  • знежирити покриття.

Поліуретанові та акрилові фарби, які зазвичай використовують для фарбування МДФ, складаються з трьох компонентів. Змішувати їх необхідно безпосередньо перед застосуванням. Пропорції, в яких їх потрібно змішувати, вказані в інструкції від виробника. Змішування відбувається поетапно. Компоненти додаються в порядку зменшення їхнього об’єму в такій послідовності:

  • кольорована емаль;
  • розріджувач (близько 20 % від об’єму емалі);
  • затверджувач (близько 15 % від об’єму фарби).

Суміш потрібно ретельно перемішати. Перед її використанням фахівці радять звірити отриманий відтінок, оскільки він може дещо змінитися через деякий час.

Щоб отримати ідеальну поверхню після фарбування МДФ, нанесення емалі краще виконувати із застосуванням фарбопульта. Пензель і валик не дадуть змоги досягти якісного результату без кратерів або шагрень. Якщо ж фарбопульта немає, то спочатку рекомендується перевірити результат на невеликому шматочку МДФ.

Фарбопультом емаль наноситься в один шар. Оптимальна товщина становить 120-150 мкм. На його висихання йде близько 2-4 годин. Після повного висихання поверхні можна наносити лак або інші речовини. Важливо, щоб під час висихання і близько 12 годин після цього виріб перебував у сухому теплому приміщенні.
При недотриманні правил фарбування МДФ можливе виникнення таких проблем:

  1. Зміна відтінку покриття. Це може статися, якщо при змішуванні не дотримуватися інструкції. Найчастіше є наслідком використання великої кількості розчинника.
  2. Відшарування емалі після її висихання. Причина може полягати в тому, що замість одного товстого шару емалі (близько 120-150 мкм) нанесено два тонких шари (80 мкм або менше). Також подібна неприємність може статися, якщо фарбування МДФ проводилося в холодному приміщенні або під час висихання плита перебувала в умовах низьких температур.
  3. Поява кратерів на поверхні МДФ. Може трапитися, якщо була порушена технологія знежирення або поверхня виявилася недостатньо підготовленою до проведення фарбування.
  4. Поява патьоків на поверхні. Причиною може стати неправильне налаштування фарбопульта або використання великої кількості розріджувача.
  5. Ратріскування або відколювання емалі після її висихання. Часто причина полягає у використанні недостатньої кількості затверджувача.

Поради спеціалістів

Аби отримати ідеально пофарбовану поверхню МДФ, фахівці рекомендують дотримуватися деяких порад:

  1. Для нанесення фарби використовувати фарбопульт. Це дозволить отримати максимально рівне покриття. Якщо ж прилад відсутній, допускається використовувати валик із дрібним ворсом.
  2. Якщо необхідно пофарбувати обидві сторони плити МДФ, робити це потрібно по черзі. До фарбування другої сторони можна приступати тільки після того, як перша повністю висохне. Скільки на це піде часу залежить від виду використовуваної емалі. Повний час висихання виробник зазвичай вказує на упаковці. Також важливо дотримуватися необхідних для висихання умов (знаходження виробу в теплому і сухому приміщенні до повного висихання фарби).
  3. Використовувати для фарбування МДФ фарбу в аерозольних балончиках не рекомендується. Якість такого покриття залишає бажати кращого.
  4. Вибираючи фарбу, варто пам’ятати, що склад, на висихання якого йде багато часу, здатний краще приховувати дефекти полотна. Після використання швидковисихаючих видів емалі на поверхні плити можуть залишатися помітні нерівності та інші дефекти.
  5. Якщо після фарбування на поверхні помітні дефекти, можна скористатися самоклейною плівкою. Вона здатна замаскувати недоліки, відновивши ідеальну гладкість і привабливий вигляд поверхні.

Пофарбувати листи МДФ і меблі з нього можна самостійно. Однак у процесі важливо дотримуватися цілої низки правил і слідувати інструкції. Лише так вдасться отримати якісне та міцне покриття.